Восени найважливіше, аби всередині зберігалося тепло. Тоді можна посміхатися навіть хмурим осіннім дощам. Коли ж всередині холодно, навіть глибоко-сонячне осіннє небо і жовтогаряче листя не здатне буде зігріти твій погляд... Поділюся з вами краплинкою тепла своєї осені...)

Джерело: Крим_18-20.09.09

Не втрималась, аби не поділитися... :)


( більше сплячих малюків )
 
Фотограф Трейси Рэвер (Tracy Raver) снимает спящих новорожденных малышей. Фотограф живет и работает в Небраске. Рэвер говорит, что секрет ее успеха прост - главное поддерживать в студии тепло и комфорт, и иметь под рукой мам, готовых покормить малыша перед съемкой.
http://www.etoday.ru/2009/09/fotograf-dlja-samix-malen-kix.php

Вчора у нас був сімейний відпочинок - на маленькому аеродромі Аеропракт під Києвом. Політати я хотіла давно, а останні місяці доля мене зводить зі стількома людьми з цієї сфери, що навіть якби я не хотіла політати - відвертітися вже б не змогла :)
Так от, це неймовірні відчуття! :) ...коли земля під ногами так недосяжно близько :) Відчуття, що тебе з землею жодною ниткою не з'єднано... Навіть коли ти стрибаєш з парашутом, нитка сили земного тяжіння сильніша за твоє бажання. Маленький моторчик і крила дають тобі відчуття свободи від цих ниток, принаймні на час повного баку бензину... Ти маєш владу над своїм шляхом. На трошки. На мить, порівняно з вічністю. Але ця мить - як протверезний погляд: ти починаєш бачити свої пута, лише коли звільняєшся від них. А вони лишаються там, на землі, і складаються у химерні геометричні візерунки. Якби я ще не мала у своєму житті мети, я би хотіла літати, і шукала би будь-які шляхи для втілення цього бажання...

Дотримаюсь обіцянки і розкажу про подорож на Шацькі озера) Хоча, чесно кажучи, писати нічого не хочеться. Ця подорож ввела мене у такий дивний стан цілісності і спокою, який я довго шукала останнім часом і ніде не могла знайти. Я почуваюся геть щасливою. Не радісною та безтурботною, а саме щасливою - не зважаючи на купу проблем та приводів для смутку. Я відчуваю, що я ТУТ і ЗАРАЗ, і відчуття це - неймовірно затишне)
Отже, зібралися ми гарною компанією з 4uhajster'ом, b_scout'ом та ygleaf'ом... Точніше не так) Вирішили ми з 4uhajster'ом поїхати на Шацькі озера і давай шукати хорошу компанію. Кого не спитаємо - у всіх справи, і всі ну ніяк не відкладні. Навіть perelesnyk , і той ховається у теплій реальності, і від такої авантюри як Шацькі озера відмовляється... Але за дивним збігом обставин зустрілася я на тижні аж з двома чудовими хлопцями, які саме збиралися стопом до Карпат добиратися...) одразу видно, авантюрні хлопці, чому б не поїхати на Шацькі озера? :)
( продовження ) Плюнули ми на все і поїхали з Шацьких озер. ( несподіваний поворот подій ;) )

А закінчилося все горнятком щастя у дощовому Львові. От. І вже третій день я кайфую від подорожі)</div>

А в неділю, 28 червня 2009 року мене можна було бачити коло Академії в довжелезній мантії та бонеті на честь отримання ступеню бакалавра :) Закінчилися 4 чудові, насичені подіями та хорошими людьми роки навчання в Могилянці. Не скажу, що завжди було легко - особливо коли паралельно працювала, але задоволення від навчання та студентського дозвілля я ловила, завдяки кільком надзвичайним викладачам та дивовижним друзям ;)

Джерело: Конвокація_бакалавр_28.06.2009

Я нарешті дозріла до того, аби вивісити фотографії з цьогорічного Могилянського (Братського) Купала :)
bila_kishka з віночком для затравки:

Джерело: Купала_20-21.06.2009

Я кілька постів тому писала, що цікавого у моєму житті відбулося. Так от, пропоную вашій увазі фотозвіт :) (хронологічний порядок не збережено))

Нахабна білка з Львівського парку біля універу Франка. Минулі вихідні.

Джерело: Різне

Хотілося написати щось казкове та неймовірне, поділитися враженнями від подорожі до одного з найкрасивіших місць України - Чорноріченського каньйону в Криму. Але геть немає настрою. Можливо, колись пізніше. Кому цікаво - можете глянути фотографії - picasaweb.google.com.ua/veronaross/_0709032009#

Казка - не обов'язково десь далеко, за три-дев'ять земель. Це знають навіть малі діти. Казка - вона поряд. Просто виходиш на вулицю і відчуваєш вітер. Просто вириваєшся з міського полону на 2 дні і тонеш по коліна у снігу... Казковому-казковому :)

Джерело: Рух ха життя_14-15.02.2009

Одне знайоме чортинятко:

Джерело: Вертеп_07.01.2009

 Ну, і на закінчення :) Морозні візерунки. Щедрого Вам вечора і добре помеланкувати. Всіх Василів вітаю з хорошим і радісним днем ;)

Джерело: New Year 2009. Finland

Фінляндія. Сніжна і морозна. Ніч-ранок-ранок-ранок-вечір-ніч. Дня тут не існує. Тут є 2 години ранку і 1 година вечора, а все решта - ніч. До Північного полюсу - рукою подати.

 ( Продовження... )

 Таллін... Сама назва міста - як низький протяжний голос дзвона... Та-а-а-ллі-і-інн... Кам'яні вежі, гострі дахи під червоною черепицею і запах імбірних пряників та горішків, смажених з корицею... А ще вітер, той самий північний вітер, який обігрувався у фільмі Шоколад... дивний і вабливий, він ніжно бавиться дівочими кучерями і на вушко шепоче Скандинавські казки та манить за собою кудись далеко, де дороги складаються у візерунки на чиємусь морозному вікні...

Джерело: New Year 2009. Tallin, Estonia

Рига - місто красивих відреставрованих будиночків. Прямолінійне, привітне і трошки претензійне. Запам'яталося порожніми вулицями і темними цеглами, які відсвічували ранкове морозне сонце. Місто залишає по собі присмак штучності. Злегка, але надовго.

Джерело: New Year 2009. Riga, Latvia

 Як і рік тому - сестри Тельнюк. Але це, мабуть, єдина подібність, що прослідковується між минулорічним та вчорашнім заходом. На цей раз їм вдалося зробити вечір глибшим і виваженішим.


( Продовження )

 Люблю стояти, притулившись до теплої батареї, навпроти відчиненого вікна, коли повітря надворі вже пахне зимою і морозом. Цей контраст, коли волосся на шкірі стає дибки від холоду, але водночас по тілу розливається приємне домашнє тепло, настільки збиває тіло з пантелику, що відчуття загострюються і кожне нервове закінчення активніше сприймає світ, щоб визначитися, чи холодно зовні чи тепло... Це як зимове Сонце в хмарах - і яскраве, і тьмяне; і тепле, і холодне...

Хвалюся своїм дозвіллям :) І нарешті викладаю трохи фоток зі сплаву :)


Це пан Світозар зі своїм новим захопленням.
( Баааагато фото )

Я тут вирішила, що може варто хвалитися часом, в яких цікавих місцях я буваю... раптом комусь цікаво ))
Закинула нас доля цього разу під Житомир в Деніші, відомі простому екстрим-люду як місце паломництва київських скелелазників... Що найцікавіше, скель я так і не побачила, хоча пріорітетними у нашій подорожі були все-таки вони.

Є у мене одна подруга... найкраща і найрідніша... ми вже більше 10 (майже 15) років разом... і був у неї день народження... а у мене її фоток не було..
Короче, що з цього вийшло - дивіться.

Коли відчуваєш, що ти вже на межі, і достатньо ще одного дня, щоб впасти в істерику, треба послати все нафіг і зробити собі приємність.
От прокидаєшся зранку в суботу з відчуттям весняної легкості і думаєш, що б його зробити такого... А потім несподівано збираєш гарну компанію гарних людей і їдеш до Ботанічного пускати повітряного змія-планера та дивитися на магнолії крізь мильні бульбашки...



( трошки макро - як без цього у весняному ботанічному ;)) )

П.С. Давненько я не викладала фотки... останній раз під кат щось кидала ще у вересні.... :)