![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
От таке от бешкетне невгамовне створіння на ім'я Леля вже майже тиждень живе у нас.
|
Page Summary
листопад 2009
|
Про чоловічу логіку :) АР (11:03:33 8/10/2009) это про звуки на фоне этики... АР (11:03:50 8/10/2009) этика фона я бы сказал АР (11:04:30 8/10/2009) типа кончай базар, засоряешь фон! АР (11:04:39 8/10/2009) а!!!! АР (11:04:51 8/10/2009) так это ты меня завуалировано послала!
Хотіла написати злий пост, натхненний одним фільмом, про людську нещирість і позірність, але то вже наступним постом. Зараз всередині для такого посту надто тихо і спокійно... ) На обличчі все частіше з'являється геть відсторонена замріяна посмішка, погляд частіше стає ніжним і замилованим. Це дуже шкодить роботі, але так надихає)) Я намагаюсь не думати про те, що буде далі, бо насправді це не так важливо, адже моє життя належить мені лише в цю мить, і її так хочеться наповнити теплом... Хоча далі буде багато-багато змін, напевно навіть швидше, ніж я очікувала. Хоча на те вони і зміни, щоб приходити тоді, коли вони потрібні, а не тоді, коли я їх чекаю. Вони мені ой як нелегко даються, але, сподіваюсь, з ними відсіється все те, чого я хочу позбутися у своєму житті, а залишиться лише справжнє і справді варте втілення у житті. В таких періодах життя надзвичайно потрібною є підтримка близьких людей, і я неймовірно щаслива і вдячна тим, хто навколо мене, за те, що вони готові мені цю підтримку надати. Я от нещодавно задумалась, як наші мрії впливають на наше оточення... Сьогоднішній день дав мені значно більше очікуваного. І я йому за це щиро вдячна) А ще я нарешті зрозуміла, чому я Гайдамака) Бувають такі випадки, коли причинно-наслідковий зв'язок випереджає сам себе. Минулого свого приїзду до Смілої я познайомилась з бабусиною сестрою, і відтоді зрозуміла, якою я буду в старості :) принаймні, якою хочу бути...) так от, виявляється, її прізвище - Гайдамака. Так що відтепер на питання " чому Гайдамака?" відповідатиму, що це родинне ;) PS: Приємно, коли у твоєму житті є люди, які дарують тобі спокій своєю присутністю поряд. Приємно, що є люди, які з тобою на одній хвилі, які відчувають тебе з півпогляду, і яким не потрібні слова, щоб тебе зрозуміти. Приємно зустрічати цих людей на своєму шляху і розуміти, що певний відрізок ви можете пройти разом. я безмірно добре Дотримаюсь обіцянки і розкажу про подорож на Шацькі озера) Хоча, чесно кажучи, писати нічого не хочеться. Ця подорож ввела мене у такий дивний стан цілісності і спокою, який я довго шукала останнім часом і ніде не могла знайти. Я почуваюся геть щасливою. Не радісною та безтурботною, а саме щасливою - не зважаючи на купу проблем та приводів для смутку. Я відчуваю, що я ТУТ і ЗАРАЗ, і відчуття це - неймовірно затишне) Тематика неба так чи інакше у мене прослідковується давненько. Цього разу - навіяна однією хорошую людиною з ним, небом тобто, пов'язаною. А в неділю, 28 червня 2009 року мене можна було бачити коло Академії в довжелезній мантії та бонеті на честь отримання ступеню бакалавра :) Закінчилися 4 чудові, насичені подіями та хорошими людьми роки навчання в Могилянці. Не скажу, що завжди було легко - особливо коли паралельно працювала, але задоволення від навчання та студентського дозвілля я ловила, завдяки кільком надзвичайним викладачам та дивовижним друзям ;)
( Фото ) Я нарешті дозріла до того, аби вивісити фотографії з цьогорічного Могилянського (Братського) Купала :)
( трошки фото ) Оголошення від Спудейського Братства Могилянки. До речі, інформацію про попередні Купала можна частково побачити тут: http://kupala-project.
Нині йшла на роботу через Михайлівську площу, як вийшла з фунікулеру - така невловима хвиля знайомих відчуттів накотилася... колись давно-давно, років 10 тому, їздили ми з моєю подружкою до її бабусі в Деражню, відбували там канікули. І в якийсь з днів пішли ми за морозивом в далекий магазинчик. А потім верталися з морозивом додому - сонце палить, морозиво тече по пальцях, а ми спеціально повільно-повільно смакуємо, щоб розтягнути на дорогу, спілкуємося про місцевих хлопців і сміємося... І так різко нахлинуло на мене відчуття того дня, загубленого серед всіх яскравих спогадів останніх 10 років, я ніби провалилася відчуттями у той день, чула наш сміх, але не слухом, а відчуттям - не знаю, як пояснити) досі не розумію, чим викликана та мить була, але так тепло тепер всередині)) Батьки поїхали на Монблан на 2 тижні. Я в цей час живу з молодшим братом, собакою і кицькою на Подолі. Сиджу от, з дівчатами своїми, п'ю чай, вирішуємо, куди переїжджати будемо (якщо у когось знайому здають 2-3 кімнатну квартиру, пропонуйте). Прийшов малий. Сів до нас чай пити... сидить такий стильний, в сорочці, вчить дівчат грати на губній гармошці - віртуозно, з переливами, гортанними р-р-р - щось що з одного боку нагадує американське кантрі, а з іншого - джаз. Але щось дуже свободолюбиве і незалежне) Мелодії придумує сам. Ще пише вірші і пісні. І грає на гітарі. Зауважте, всьому навчився самостійно, буквально за кілька місяців. Так от, сидить в своєму фетровому ретро-капелюсі з пером, який він купив у перехожого у Львові... ще довге волосся з хвостиком... Виглядає дуже ефектно :) Ми з мамою вирішили, що нас він вже давно переплюнув. Так цікаво спостерігати, що з нього виросте... Не знаю, чи зрозуміють мене чоловіки, але жінки мали би відчути, про що мова. Цієї зими мене переслідує запах квітів. То вітер доносить з пагорбів запах бузку, то свіжий сніг пахне конваліями... То під снігом на березі Дніпра знаходжу весняні тюльпани, ніжно-ніжно білі... Але останнє - то вже справа рук гарних друзів)) Хто знає, хто не знає, але я зара катаюся трошки закордоном, а конкретніше, їду в гості до Санта-Клауса. Сиджу зараз о 2й ночі в готелі в Талліні і від нема чого робити згадую, що сталося за останні кілька днів) А мені вчора до ночі читали вірші Чубая... а потім всю ніч мені снилися кульбаби... і кораблі на пристані... так гарно прокидатися з посмішкою)) Хвалюся своїм дозвіллям :) І нарешті викладаю трохи фоток зі сплаву :) Я тут вирішила, що може варто хвалитися часом, в яких цікавих місцях я буваю... раптом комусь цікаво )) ( а що побачила... )
|
