Життя бешкетного створіння

Про сенс життя

Thu, 05 Nov 2009 08:11:03 GMT

Останніми днями тотальна осіння втома дісталася і до мене. Наполегливо вимагає присвятити їй хоча б один день бездіяльності і відпочинку, читаннню новокупленої книжки з ділового етикету і конструктивному заглибленню у мої бізнесові фантазії. Я поки не здаюся, хоча можливо і вартувало би.
Натомість в голову вечорами приходять думки про сенс життя і про місце коханню у хворому серці, яке невідомо за ким болить... Так от, щодо сенсу життя - мені здаєтсья, що немає загального сенсу людського життя. Кожен сам для себе його придумує. Для когось це може бути матеріальна незалежність, для когось - виховання та освіта своїх дітей, ще для когось - пошуки наукової істини; хтось живе заради ідеї, хтось - заради її заперечення... Хоча більшість можливо так і не знаходять до кінця життя його сенсу, живуть за звичкою, за прикладом інших...
Одна пані психолог на нашій чотиригодинній зустрічі порадила не задаватися питаннями, на які не існує відповідей, це лише забирає нашу життєву енергію і нічого не дає навзамін. Так що питання сенсу життя і вічного кохання так і лишаються нерозкритими.

Хоча я взагалі-то збиралася писати про чарівну велоподорож палацами Чернігівщини :) писати не буду, кину лиш одне фото для затравки) кому цікаво, більше - за посиланням на Пікасі.

Джерело: Палаци Чернігівщини_24-25.10.09

Домашнє

Thu, 22 Oct 2009 09:33:15 GMT

От таке от бешкетне невгамовне створіння на ім'я Леля вже майже тиждень живе у нас.

Тепло моєї осені

Tue, 20 Oct 2009 14:42:18 GMT

Восени найважливіше, аби всередині зберігалося тепло. Тоді можна посміхатися навіть хмурим осіннім дощам. Коли ж всередині холодно, навіть глибоко-сонячне осіннє небо і жовтогаряче листя не здатне буде зігріти твій погляд... Поділюся з вами краплинкою тепла своєї осені...)

Джерело: Крим_18-20.09.09

ця подорож почалася задовго до осені. Передчуття цієї подорожі лоскотало ніздрі південними вітрами і невідворотньо нависало з неба яскравими і близькими серпневими зорями. Крим був казковим, з норовливими грозами, штормовими вітрами і лагідним морем, що світилося в темряві. Немало, зважаючи на часовий проміжок в одну добу...)

Джерело: Крим_18-20.09.09

зі стежками, що блукають пагорбами, губляться в тумані і розчиняються за стіною дощу...

Джерело: Крим_18-20.09.09

але туман зникає, а яскрава кольорова кримська осінь дивує своєю теплою щедрістю...

Джерело: Крим_18-20.09.09

А потім був сірий мрячний Київ, який все одно не зміг загасити тепла і любові в серці, тож погоді, зрештою, довелося скоритися людським почуттям. І був осінній жовтогарячий парк Олександрія, з теплими сонячними цілунками, загубленими в хащах стежками, сміливою живністю та Русалчиним ставом...

Джерело: Моя осінь_2009

І знову небо було неймовірно близько - я нарешті здійснила обіцянку повезти хороших людей політати на маленький аеродром під Києвом, і нагородою мені були їхні щирі посмішки та радісні погляди (Даринко та b_scout, більше фото знайдете за посиланням)

Джерело: Літачки_10.10.2009

а потім була довга далека подорож у маленьке село з цікавою назвою Богодухівка, де я хотіла з'їсти козу, але потім побачила лебедів та "гидких каченят", які вже майже перетворилися на білосніжних красенів, і коза була помилувана.

Джерело: Моя осінь_2009

а ще геть недавно була нарешті оглянута Мамаєва Слобода... Красиво і варто уваги, раджу)

Джерело: Мамаєва Слобода_18.10.2009

Це якщо коротко і про основне... :) Насправді пройшла лише половина осені, і наступна половина вже геть розписана і обіцяє бути ще чарівнішою і ще теплішою, завдяки одній людині, чий погляд зігріває зсередини...

Джерело: Мамаєва Слобода_18.10.2009

Ми сховаємось вдвох.
у туманних алеях
буде чутно як падає дощ,
але нас там не буде -
ми сховаємось вдвох
десь далеко у затишних теплих кав'ярнях.
проїздитиме гучно останній трамвай,
торохтітиме темними мокрими вулицями,
але ж нам недалеко, якщо міряти відстані дотиком рук -
ми пройдемось пішки...

Сімейний побут

Fri, 16 Oct 2009 09:29:30 GMT

У мене найнеймовірніші батьки з усіх, яких я тільки бачила :) Я тут вже колись згадувала, що батьки у мене самоідентифікуються як білі ведмеді і називають одне одного мішками, михайлами та ведмедиками, а квартиру свою берлогою... Взагалі, сімейка у мене весела... От приходжу я сьогодні на роботу, а мені мама пише:

"с мишей вчера ругалась. он говорит, что я в шкафу оставляю свет всегда. а я горю, что это не я.
а потом засыпаем, а я горю - мне надо тебе кое-что сказать.

-ну?

- у меня есть одна юбочка....

- и что?

- ну, она темноты боится...

- и что?

я помолчала, потом горю - дура!

- кто?

- юбочка, да миш?"

А потім у мене питаються, в кого я така пішла ненормальна...))

Love is... (to discuss)

Mon, 12 Oct 2009 06:47:59 GMT

Не існує єдиної і неповторної людини, створенної саме для тебе. З усього різноманіття цікавих тобі людей, до яких ти відчуваєш симпатію, ти свідомо чи несвідомо обираєш того, з ким хочеш бути, і приймаєш для себе, що ця людина - єдина і неповторна, створена саме для тебе. Завжди існуватимуть інші, завжди вони в чомусь будуть кращі за того, кого ти обрав - ідеальних людей не існує. Але відтоді, відколи ти погоджуєшся прийняти конкретну людину як єдину і неповторну і обіцяєш бути вірним своєму вибору, твоїм завданням стає робити все можливе, аби саме з цією людиною почуватися щасливою/щасливим, насолоджуватися тим, що маєш, і оберігати це. Тоді це буде справжньою любов'ю, а не скороминущим і безвідповідальним станом закохання.

Уривок з розмови

Thu, 08 Oct 2009 08:08:53 GMT

Про чоловічу логіку :)

hajdamaka (11:02:31 8/10/2009)
міха, а фонетика - це наука про звуки?

АР (11:03:33 8/10/2009)

это про звуки на фоне этики...

АР (11:03:50 8/10/2009)

этика фона я бы сказал

АР (11:04:30 8/10/2009)

типа кончай базар, засоряешь фон!

АР (11:04:39 8/10/2009)

а!!!!

АР (11:04:51 8/10/2009)

так это ты меня завуалировано послала!

Фонетика

Thu, 08 Oct 2009 08:03:10 GMT

Я розівчилась говорити "Люблю". Вимовлене мною, це слово звучить якось приглушено і обірвано, ніби з чужим голосом. Воно перекочується між щоками ніби цукерка і, от-от готове злетіти з язика, раптом перечіпається за гострі зубки і соціальні умовності, і знов ображено ховається глибше пд язиком, де згортається теплим клубочком і лиш великими здивованими очима спостерігає за розвитком подій...

Вітер

Fri, 02 Oct 2009 15:08:45 GMT

Цей рік почався з вітру. Далекого-далекого вітру, який цілував моє обличчя і кликав за собою, кликав невідомо куди і навіщо. Я погодилась. Легко погодилась - він був таким ніжним і близьким мені по духу. Хіба не здогадувалась я про те, наскільки це змінить моє життя? Здогадувалась. Хіба не боялася я його легковажності? Боялася. Але, заплющивши очі і підставивши своє обличя вітру я погодилася. І от цієї осені мій вітер до мене повернувся, згадавши про мою обіцянку. Ця осінь вітряна і мінлива, як ніколи раніше. Вона різкими поривами шкального вітру б'є в спину і збиває з ніг. Вона кидає мені під ноги провалля, і я довірливо роблю крок вперед. Назустріч вітру.

smile :)

Thu, 01 Oct 2009 16:05:50 GMT

Хотіла написати злий пост, натхненний одним фільмом, про людську нещирість і позірність, але то вже наступним постом. Зараз всередині для такого посту надто тихо і спокійно... ) На обличчі все частіше з'являється геть відсторонена замріяна посмішка, погляд частіше стає ніжним і замилованим. Це дуже шкодить роботі, але так надихає)) Я намагаюсь не думати про те, що буде далі, бо насправді це не так важливо, адже моє життя належить мені лише в цю мить, і її так хочеться наповнити теплом... Хоча далі буде багато-багато змін, напевно навіть швидше, ніж я очікувала. Хоча на те вони і зміни, щоб приходити тоді, коли вони потрібні, а не тоді, коли я їх чекаю. Вони мені ой як нелегко даються, але, сподіваюсь, з ними відсіється все те, чого я хочу позбутися у своєму житті, а залишиться лише справжнє і справді варте втілення у житті. В таких періодах життя надзвичайно потрібною є підтримка близьких людей, і я неймовірно щаслива і вдячна тим, хто навколо мене, за те, що вони готові мені цю підтримку надати.
Моїм кредо на невизначиний період часом назначається молитва Св. Франциска Ассизького: Господи, дай мені спокій, щоб прийняти те, що я не можу змінити; дай мені мужності змінити те, що я можу змінити; і дай мені мудрості відрізнити одне від іншого.

Дитячий позитив

Mon, 28 Sep 2009 08:59:42 GMT

Не втрималась, аби не поділитися... :)

Фотограф Трейси Рэвер (Tracy Raver) снимает спящих новорожденных малышей. Фотограф живет и работает в Небраске. Рэвер говорит, что секрет ее успеха прост - главное поддерживать в студии тепло и комфорт, и иметь под рукой мам, готовых покормить малыша перед съемкой.
http://www.etoday.ru/2009/09/fotograf-dlja-samix-malen-kix.php

Comandante Che Guevara

Wed, 23 Sep 2009 17:31:31 GMT

Одна з найулюбленіших пісень, яка своєю динамікою і мелодійністю запалює і надає сили, якою б виснаженою я не була. Часом від неї просто зриває дах - тоді це схоже на сцену з танцем під дощем...) Але це вже інтимні переживання))

Гарного вечора та наснаги до боротьби ;-)

відчуття

Wed, 23 Sep 2009 11:28:12 GMT

Десь глибоко в чиїхось зелених очах маленьким кошенятком сховалося щастя. Воно мружиться на яскраве денне світло і муркоче, коли чухати його за вушком. Воно причаїлося на кінчику язика і грайливо лоскоче чиїсь напружені губи. У повітрі запах осені і каштанів, а я принесу додому м'якенький клубочок ниток - адже кошенята так люблять бавитися нитками...

Здійснення маленької мрії

Mon, 14 Sep 2009 10:22:08 GMT

Вчора у нас був сімейний відпочинок - на маленькому аеродромі Аеропракт під Києвом. Політати я хотіла давно, а останні місяці доля мене зводить зі стількома людьми з цієї сфери, що навіть якби я не хотіла політати - відвертітися вже б не змогла :)
Так от, це неймовірні відчуття! :) ...коли земля під ногами так недосяжно близько :) Відчуття, що тебе з землею жодною ниткою не з'єднано... Навіть коли ти стрибаєш з парашутом, нитка сили земного тяжіння сильніша за твоє бажання. Маленький моторчик і крила дають тобі відчуття свободи від цих ниток, принаймні на час повного баку бензину... Ти маєш владу над своїм шляхом. На трошки. На мить, порівняно з вічністю. Але ця мить - як протверезний погляд: ти починаєш бачити свої пута, лише коли звільняєшся від них. А вони лишаються там, на землі, і складаються у химерні геометричні візерунки. Якби я ще не мала у своєму житті мети, я би хотіла літати, і шукала би будь-які шляхи для втілення цього бажання...

Про чоловіків, що зустрічаються на моєму шляху. Описово-аналітичний зріз))

Fri, 11 Sep 2009 14:22:07 GMT

Я от нещодавно задумалась, як наші мрії впливають на наше оточення...
а ще я здивувалась, що останнім часом навколо мене з'явилася купа цікавих людей, більшість з яких - чоловіки. Чомусь мені захотілося їм подякувати за присутність у моєму житті, в більшій або меншій мірі всі вони є або були важливими для мене.
Список не має ієрархічності та рейтинговості, ~~у ньому просто відсутній 1й номер~~.
1. -

2. Мав би бути чужим, але чомусь такий рідний... Він часом за звичкою називає мене Сонею і вміє просто бути поряд, від чого, знову ж таки - за звичкою, напевно, - по шкірі часом пробігає приємний і небезпечний мороз. Можливо, у нас могло скластися все добре, але я щиро вірю, що в кожного з нас попереду цікавий та насичений подіями і людьми шлях.

3. Світлий та далекий, як в географічному, так і в соціальному розумінні, образ. У нього ясні-преясні очі і спокійний впевнений погляд. Поряд з таким хочеться бути. Такого дуже важко відпускати.

4. Рідна душа, що з півжесту тебе розуміє, з яким можна серед ночі видертися на дах дивитися салюти, а можна задумати і втілити в життя найнеймовірніший мистецький проект. Він називає мене найкращою подругою та дарує метеликів взимку, і часом достатньо однієї смски від нього, щоб розвіяти будь-який сум і запалити вогонь в очах.

5. Особа, яка може зрозуміти тебе і відчути твої слова, яка могла би бути хорошим другом, навіть партнером, але "так склалося", що за довгий час співіснування в одному соціальному вимірі лишилась для мене майже незнайомою... Добре, що люди все-таки можуть часом бути сильнішими за обставини і переступати через "так склалося", вибудовуючи власну лінію розвитку подій ;)

6. Таке собі сонечко - одна з найбезпосередніших та найрозумніших особистостей, з усіх, кого я знаю. Людина-загадка - ніколи не знаєш, що творться в його голові, і якою буде його відповідь навіть на найпростіше питання. Лише він може написати "Ми в урочищі Пекло. Тут дуже мило.", лише він може так інтригуюче та захоплено розповідати про свою професійну діяльність, лише він може так майстерно відбирати найцікавіших людей для свого спілкування. Чарівне створіння)

7. Трохи дивний і амбітний. Він називав мене сіроокою, кицькою і красунечкою, і вимагав поцілунку, але при цьому не вірив жодному моєму слову. Людина-хащі, після спілкування з якою чомусь почуваєшся брудною, порізаною та знесиленною. Спілкування з ним - це боротьба, внутрішня і зовнішня. Хоча вона безперечно стимулює і заворожує, необхідно чітко тримати межу в боротьбі, аби мати можливість з неї вийти і повернутися до нормального, відкритого і привітного світу. Але завдяки йому я зрозуміла, що у соціальному світі можуть існувати люди, яких справді варто остерігатися, він ніби годинниковий вибуховий механізм, у спілкуванні з яким дуже легко переплутати "зелений" та "червоний" дротик...

8. Уважний та романтичний. Він звертається до мене "Милая барышня" і може поночі, після важкого робочого дня примчатися на інший кінець міста, бо мені просто потрібна допомога. При цьому, він майже вдвічі старший за мене і не претендує ні на які романтичні стосунки. Просто є, такий уважний та романтичний.

9. Людина-мрія, дуже яскрава, бажана і близька в усіх розуміннях цього слова, але недосяжна. Людина, яка шукає свій шлях, а не своє місце в житті, яка існує не В цьому світі, а З цим світом, поряд, може спокійно сприймати його - світу - вибрики і з розумінням ставитися до сил природи.

10. Мудрий наставник :) Він з'являється у найнеобхіднішу хвилину і знає, коли треба насварити, а коли разом помолитися; коли треба сказати щось дуже мудре, а коли прикольнутися зі співбесідника; коли... та що вам розказувати, хто знає його, той і так все розуміє, а хто не знає, тому приклади не допоможуть...) Він розуміє важливість уваги і турботи, і навіть якщо його чекає ще десяток найважливіших справ, він знайде 30 секунд для того, щоб просто підійти і спитати, як мені живеться :) Яким би він не був, але своїм життям, далеко не легким і безсумнівним, він дає натхнення і наочний приклад для наслідування))

...і ще купа випадкових незнайомців, що з'являються нізвідки, дарують мить сором'язливої посмішки і розчиняються у тумані високих технологій чи порожніх вулиць....

Звісно, список геть неповний і насправді я багато-багато про кого не написала, і це не значить, що я про них забула, просто охопити всіх я не змогла :) для мене цей список дав також можливість структурувати своє сприйняття цих людей і зрозуміти, за що я їх так ціную...
так от - всім дякую :) щиро-щиро :)

P.S.: дівчата, ви лиш сприймайте цей пост без гендерної забарвленості, я вас теж дуже люблю і ціную, але на відміну від чоловіків, мені вас зрозуміти, сприйняти та полюбити значно легше, вам не потрібно пояснювати, як і за що :)

Смак

Fri, 11 Sep 2009 09:15:39 GMT

Халва в шоколаді, чай з кактусом та соняшники на столі надають робочому ранку невловимого і цікавого присмаку умовності цього буденного світу... :)

А ще я геть начисто забула, що цього літа хотіла потрапити на фестиваль грецької культури... :( і фестиваль кримсько-татарської та тюркської культури Гезлев къапусы, але це скоріше відносилося до цікавості, ніж до усвідомленого бажання :) Щоправда, поки ще є шанс потрапити на кримсько-татарське свято "Дервіза", що святкується десь в другій половині вересня...

...

Tue, 08 Sep 2009 22:44:55 GMT

Я закохалася. В "Лісову Пісню" Лесі Українки. Чому ж люди бувають такі нерозумні?.. :(

Л у к а ш
Ти плачеш, дівчино?
М а в к а
Хіба я плачу?
(Проводить рукою по очах).
А справді... Ні-бо! то роса вечірня.
Заходить сонце... Бач, уже встає
на озері туман...

Добрий вечір :)

Fri, 28 Aug 2009 22:07:50 GMT

Миру, радості та спокою вам :)
Сьогодні кароокий хлопчик (в помаранчевій футболці) подарував мені ромашку в маршрутці. Я обіцяла привезти її до Києва. Їхала в маршрутці і всю дорогу посміхалася, милуючись нею. А за вікном пролітали неймовірно красиві краєвиди. Просто хотілося поділитися моментом...)

Трошки особистого

Sat, 22 Aug 2009 20:22:24 GMT

Сьогоднішній день дав мені значно більше очікуваного. І я йому за це щиро вдячна)
Позитив за сьогодні - діти :) їх була ціла орава надворі, веселих та замурзаних, яка одразу скупчилась навколо мене, як тільки я почала їх фотографувати)) і одна дівчинка, наймолодша від усіх, з широко вікдритими блакитними очима, яка просто довірливо тулилася до мене, нічого не говорила і не питала, лиш гладила по голівці і тулилася до ніг...

А ще я нарешті зрозуміла, чому я Гайдамака) Бувають такі випадки, коли причинно-наслідковий зв'язок випереджає сам себе. Минулого свого приїзду до Смілої я познайомилась з бабусиною сестрою, і відтоді зрозуміла, якою я буду в старості :) принаймні, якою хочу бути...) так от, виявляється, її прізвище - Гайдамака. Так що відтепер на питання " чому Гайдамака?" відповідатиму, що це родинне ;)

PS: Приємно, коли у твоєму житті є люди, які дарують тобі спокій своєю присутністю поряд. Приємно, що є люди, які з тобою на одній хвилі, які відчувають тебе з півпогляду, і яким не потрібні слова, щоб тебе зрозуміти. Приємно зустрічати цих людей на своєму шляху і розуміти, що певний відрізок ви можете пройти разом.

Колискова ;)

Thu, 20 Aug 2009 19:53:38 GMT

Всім добраніч. Поїду я певно додому) запрацювалась...

Сьогоднішнє відкриття

Thu, 20 Aug 2009 08:00:25 GMT

Якщо тримати руки над горнятком з травяним чаєм, поки він заварюється - руки потім будуть пахнути квітами і травами :)

Гарного дня всім!)

В продовження старої відьмацької тематики...

Wed, 19 Aug 2009 06:26:41 GMT

Я вплету у свій голос радість,
дикі квіти вплету у волосся,
я забуду, що значить старість,
як забула своє безголосся.

І танцюючи в чистім полі,
обіймаючи небо руками,
я шукатиму іншої волі,
заклинатиму долю словами:

"Земле-землице, траво-травице,
Хай же розтопиться серце із криці,
хай промайну я в очах блискавицею,
щоб я назавжди була молодицею,
і як прийду до криниці таємної,
як зачерпну я водиці студеної,
хай же обірветься нитка долі,
хай же відпустить мене на волю!"

Дзвінко урвалась струна безголоса,
промайнула в очах метеором,
на заквітчане житом волосся
опустилася тихим горем.

Чом безрадісним став твій голос?
Не танцюєш чому у полі?
Чи турбота твоя минулась?
Чи знайшла ти іншої волі?..

Лиш додолу похилені квіти
шелестять спорожнілим суцвіттям.
"Я шукала..." - шепоче вітер,
і лоскоче калиновим віттям.
18.08.2009

Буденне

Tue, 18 Aug 2009 14:06:16 GMT

Я люблю наш новий офіс :) я сиджу біля великого шестикутного вікна, що починається від самої підлоги і доходить майже до стелі. У нього величезне півметрове підвіконня, на якому можна сидіти і вглядатися в обличчя перехожих. А гроза, нарід, яка тут гроза!!! Вона електризує кожну клітину мого тіла, від чого почуваюся трохи наїжаченою та гіперзбудженою. А від кожного удару грому, на тіло накочує така потужна хвиля сили, що втримати і сприйняти її, сидячі на місці просто неможливо) Напевно тому зі своїми чарівними співробітницями ми кружляємо по всьому офісу, лише інколи на мить завмираючи колі вікна і вдихаючи запаморочливий аромат серпневої грози... :)
А ще! :) У нас тут красивий темний паркет на підлозі. На ньому так хочеться танцювати...) іноді навіть дозволяєш собі вимкнути світло, включаєш тиху музику і виписуєш красиві вальсові кола по кабінету...))

music

Tue, 18 Aug 2009 12:51:34 GMT

Я довго думала, як можна охарактеризувати музику і спів Аліни Орлової (молода литовська співачка, дебютювала минулого року). Я нарешті знайшла для неї слово - тривожна. Її музика - як butterflies, відчуття "метеликів" внизу живота та тремтіння під колінками у період емоційної або нервової напруженості.

а ще вона чимось трохи подібна на сестер Тельнюк. Є якась невловима схожість у їхній творчості.

Кілька концентрованих моментів цього тижня

Mon, 17 Aug 2009 15:02:32 GMT

08.08.09
Парасолька пахне дощем і трошки осінню.
Мою наскрізь змоклу і холодну душу зігріто карпатським чаєм "Квітуча гілляка" :)

09.08.09
Вітер. Цей рік почався з вітром, і відтоді вітер став моїм вірним супутником у пізнанні себе. Вітер жене неслухняні хвилі до моїх ніг і розповідає про простори незвіданих країв... обіцяє свободу і силу... шелестінням очеретів награє гарну вечірню мелодію... лиш часом затихає, і сумно вдивляється в мої очі - що ти шукаєш там, вітре?

12.08.09
Сьогодні метеоритний дощ. Місто так і норовить засліпити своїми вогнями: у будинку навпроти як на зло світяться всі вікна; фари машин відблискують на стінах; прожектори на човнах вистрілюють в небо безглуздим білим світлом, ніби спеціально ховаючи зорі у глибокій темряві неба. Зірки ледь-ледь мерехтять на межі видимості (і де ті гірські простори, де здається що можна дотягнутися до зірок руками?..) і щоб їх побачити, треба вдягати окуляри і напружувати очі. Окуляри вдягати не хочеться: окуляри - це завжди посередництво, а падаюча зірка - надто інтимний процес, аби туди допускалися посередники. Певно, не доля моїм бажанням збуватися. Раптом зовсім поряд промайнув яскравий чіткий слід метеорита. Добраніч, небо! :)

17.08.09
Небо - синє, тополі - зелені, персики - смачні та соковиті. Світ стабільний :) Життя неймовірне :)

...

Fri, 14 Aug 2009 20:10:38 GMT

Сумно. Просто сумно. Сиджу в порожньому офісі, серед безлічі спакованих картонних коробок, і всередині таке відчуття, ніби щось втрачаю. Ні, це не пов'язано з переїздом офісу. Як можливо не пов'язано і з таким рідним, але вимушено-чужим дзвінком *колись* коханого хлопця. Колись. Якщо так можна говорити про почуття які *ніколи не переминають*. Просто часом буває сумно. Чи повірите ви, якщо я скажу, що без причини?..