Нарешті ми добралися до моря :) я ще з минулого року про нього мріяла - велике, ритмічне, сповнене сили і енергії... 

Джерело: 2012.05.01_Травневий Крим

щоправда, трішки ще прохолодне, але кілька разів ми таки купалися, і звісно, щодня босоніж гуляли по хвилькам :) Бачили дельфінів, багато-багато. Вигулювали Устинку в кримських палацах і парках. Гуляли з чоловіком за ручку цілими днями і влаштовували собі романтичні вечері на березі моря. Як завжди, фотозвіт з поїздки за посиланням :) 

А ми вирішили пересадити Устинку на колеса, а то скільки можна на мамі кататися! :)


( Вигляд збоку і бонус) )

Сьгодні річниця нашого весілля. Всього друга.
Подумалося - з часом ми змінюємося, змінюються наші потреби, і мали б змінюватися наші стосунки, рости, розвиватися, адаптуватися до нових нас. Ми не можемо передбачити, якими ми будемо через 5-10-20 років, що буде для нас важливим, якими принципами ми згодимося поступитися заради одне одного, так само як я не знаю, якою мамою я буду для Устинки через півроку-рік-два, як реагуватиму на її "шалості" і справлятимуся з її кризами. Але десь глибоко в мені є основа наших стосунків, стержень, її важко окреслити словами. Це готовність сприймати зміни іншої близької людини, готовність любити її таку, яка вона є на даний момент (не жити згадками про те,якою вона була колись, чи мріями, якою б вона могла бути), і - я лиш нещодавно це зрозуміла - готовність прощати її помилки.
Я люблю свого чоловіка, люблю свою доньку, люблю дивитися, як вони змінюються і змінюються наші стосунки. Це ніби маленьке дерево, що розростається, з'являються нові гілки, набухають бруньки, розпушується крона, і з кожним роком воно приносить все більше плодів. І я дякую Богові за весняне сонце, за квітневі дощі і плодючий грунт, які живлять це дерево і сповнюють його силою. Люблю своє сімейство :)
Такі ми зараз (ну ладно, два місяці тому були)): 

А такими були колись, через місяць після знайомства :) а ще через півроку весілля тут грали, ага)

а скажіть-но мені, любі френди, чи немає часом у вас знайомих хороших музикантів, які б погодилися пограти на затишному київському весіллі? в основному цікавить етно-стиль, але можна розглянути і інші варінти :) 

Класний мультик вчора дивилися - добрий, легенький, світлий, дуже і дуже французький)) Називається Монстр в Парижі. Давно не бачила таких хороших мультів :)

Сьогодні дивилася чудовий фільм - Хористи. Шукаю саундтреки до нього. Фільм дуже і дуже. Раджу всім, а особливо тим, у кого є діти.

і не дивуйтеся, що я у зимовій курточці - це такі дуже специфічні локальні тропіки.

Джерело: 2012.02.04_Оранжерея

( не вірите?.. )

Натрапила на чудовий пост про те, які іграшки непотрібні дитині перших років життя. Деякі речі я знала і до того, але не надавала їм значущості. Переосмислила свою взаємодію з дитиною, зробила висновки :) і вам раджу))

Originally posted by getnewpost at Игрушки для ребенка до года ( Read more... )

Джерело: Устинка

А завтра Устинці буде піврочку. Це, звісно, умовний ювілей, але в дитинстві час іде набагато повільніше,ніж у дорослому житті, а перший рік взагалі можна прирівняти напевно до 10 дорослих якщо не більше, за кількістю досягнень. Устя вже така доросла-доросла... Потихеньку у неї проявляються риси характеру - вона дуже цілеспрямована особа і не терпить жодного обмеження власної свободи. Разом з тим, дівчатко наше веселе і звісно трохи бешкетне - в маму ;) Повзає реактивно, від вчорашнього дня цілком впевнено сидить, любить досліджувати все незвідане, казати "брррр" з висунутим язиком (а це не так легко, як здається - я три дні вчилася, доки змогла відтворити!) і влаштовувати сімейні валяння. От.

Джерело: Устинка

***
Цікаво спостерігати за дітьми і за тим, як їх сприймають дорослі. Цікаво і трохи сумно, бо, на жаль, більшість дорослих ніяк їх не сприймають. Просто поводяться з ними так, як вважають треба поводитися з дитиною такого віку, але при цьому геть не прислухаються до них, не рахуються з їхніми бажаннями і потребами. Особливо це притаманно старшому поколінню. І, я це лиш тепер усвідомила, - тим, хто не має ще своїх дітей і чужих бачив лиш зрідка і здалеку. Їм важко уявити, що дитина хоч і маленька, але людина, мисляча і самостійна, кожна - інакша. І перш ніж "задурювати" її, щоб не "морочила", потрібно спробувати зрозуміти, що ж вона хоче нам донести - а вона таки хоче, бо на порожньому місці діти не "морочать". Ось така моя мамська мудрість))

Натрапила у френд-стрічці на цікаву статтю про грудне вигодовування. Вона змальовує, чому у нашому суспільстві ГВ на очах у інших людей прирівнюється до чогось безсоромного і часто осуджується. Цілком згодна з авторкою - до своєї вагітності я не пам"ятаю, чи бачила хоча б 2-3х жінок, годуючих грудьми, хоча серед моїх знайомих є молоді матері. І цілком згодна, що молода мама набуває статусу соціального "ізгоя" - досі на собі це відчуваю - її не кличуть в гості, не скидають посилання на цікаві події чи виставки, не пропонують приєднатися до цікавої поїздки, не напрошуються в гості, щоби часом не доставити незручності молодій мамі з дитиною. На нас з чоловіком і Устинкою у музеях відверто тикали пальцями і дивилися круглими очима. В останньому відвіданому, музеї Кавалерідзе, екскурсовод сумно сказав: "Я вже давно кличу свою знайому, щоб вона з дітьми сюди прийшла, а вона каже, що їм ще рано - вони лише у 7му класі, а Ви он змалечку ходите...". Так от, мені не подобається роль "ізгоя", я не збираюся випадати з соціального життя, "бо з маленькою дитиною". Так, є певні місця, куди  я зараз не піду через конкретні незручності - наприклад, в кінотеатр або на концерт, бо там надто голосні звуки протягом довгого часу, але молода мама не зобов"язана сидіти в чотирьох стінах! І треба вже руйнувати ці соціальні стереотипи і поступово робити "звичною" картинку молодої (в тому числі і годуючої) мами чи то на вулиці, чи в ресторані, чи в будь-якому іншому місці, де тусуються "звичайні" люди. Бо ці дивні погляди "а що це вона робить?", коли я на ходу годую Устинку в супермаркеті чи на виставці, вже набридли - ну зголодніла дитина, буває, не будеш же її голодом морити)) Для тих, хто переживає щодо оголених частин тіла - у сучасному світі є безліч речей, що полегшують мамі її життя, в тому числі зручний і красивий одяг для годування, а для особливо сором"язливих - спеціальні "накидки", щоб прикрити дитину і себе під час цього процесу.
Так що з чистою совістю можете кликати мене в гості, запрошувати на цікаві події та "витягати" на горнятко кави :)

Кому не цікаво або не актуально - можете проходити повз. Пост великий, тому ховаю під кат.


Originally posted by autumnfox at почему обязательно нужно чтобы школьники и подростки видели кормление грудью

( Публічне годування грудьми )( Read more... )