?

Log in

[reposted post] Спортивные новости

Кошку Басю постигло разочарование в жизни, она обнаружила, что воробьи играют в догонялки нечестно. Играть полагается на земле, кто взлетел — тот читер. Хмурая Бася вернулась с прогулки, дергает хвостом, бурчит что-то про мельдоний и неспортивное поведение.

Птицам трудно привыкнуть к мысли о честном состязании. У птиц нет коры головного мозга, а именно там откладываются представления о чести и уважении к противнику. Каждый раз, когда воробей с издевательским чириканьем взлетает на забор, на лице у кошки Баси появляется выражение: «Почему стыдно мне?..»



Read more...Collapse )

[reposted post] Секс и город.

Но, как обычно, в начале повествования - оговорка: я не буду в тексте вдаваться в глубинную психологию, в сценарии страхов и в водовороты зависимостей. Мои заметки на полях о гинекологии, о том, что влияет на либидо с медицинской точки зрения, а с точки зрения сюжетов - это к психологу.

с элементами занимательной сексологииCollapse )

Улянці 6 місяців. Вона дуже доросла і цілеспрямована, завжди чітко знає, куди їй треба (туди, куди не пускають) і чого вона хоче (на ручки і маму). Як і Устинка, дуже любить книжки. Але переважно гризти і облизувати. Повзати вміє вправно, але їй набридло ще місяць тому - за будь-якої нагоди (опори) встає і перетупцює. Дуже тішиться Устинці, в захваті від Устинкиного ричання, писку і вереску, на відміну від мене. Любить бавитися в ку-ку і взагалі з кимось бавитися, кидається на будь-яку їжу, в тому числі столові прибори - не дарма ж дорослі з таким апетитом підносять їх до рота! А ще, Господи, скільки віри і наполегливості в малих дітях - якби я стільки разів падала на шляху до бажаного, так боляче розчаровувалась у надійності світу, на який опираєшся, напевно я би давно вже здалася. А ця - заспокоюється у моїх обіймах і знову вперто намагається перелізти з ліжка на штору, незважаючи на глибоку прірву між ними...

За шаленим темпом змін у молодшої, поступовий розвиток старшої не настільки помітний. Вона теж подорослішала. Вчора придумала нову форму дієслова, future perfect в українському варіанті: мамо, дивись, щоб я не забудила цю ляльку, коли поїдемо додому. Вміє вправлятися з ножем, допомагає мені нарізати овочі в суп або салат. Дуже любить свою сестричку, десятки разів за день її цілує (хоч часом в не зовсім відповідні (стійкі) моменти так, що в Улі від її ніжності земля тікає з-під ніг і з прискоренням наближається до потилиці). Ще Устинка природжена акторка. Не розповідатиму, як вона одним поглядом вміє переконувати тата купити повітряну кульку, морозиво і покатати на паровозику, але в грі їй так майстерно вдаються трагічні ролі, що я інколи гублюся від імені собачки чи рожевого слоника і не знаю, як її розрадити, вона ж ніколи не видасть свою роль посмішкою, тільки хитрим поглядом з-під лоба. З усіх активностей найулюбленішою для неї лишається спільне читання - в якому б некерованому штопорі чи істериці вона не була, вона одразу готова зупинитися, якщо запропонувати їй цікаву книжку) це справді рятує.
І наостанок, для тих, хто ще не зважився на другу дитину і кого лякають такі перспективи - так, з двома часом буває складно (як зрештою і з однією); так, ресурсу інколи катастрофічно не вистачає; і так, часто ти потрібна їм одночасно і мусиш іти на хитрості, щоб задовільнити їх потреби. Але, звертаюся до батьків однієї дитини - зважаючи на ваш нелегкий досвід батьківства, якби ви знали його наперед, з усіма його складнощами, недоспаними ночами, вимотаними нервами і дитячими істериками - ви б відмовилися від своєї дитини як від непідйомної ноші? Думаю, ні. Після появи дитини в сім'ї, вже стає важко уявити, що колись було життя без неї. І це не залежить від її порядкового номеру :)
Думаю, чи приєднатися до зустрічі... З одного боку, я вже задумуюся над альтернативною освітою своїх дітей, з іншого - ранувато ніби, ще щонайменше 3 роки маю у запасі, а за цей час багато що може змінитися у нас... Ал раптом комусь вже буде цікаво і актуально? :)

Originally posted by venus83m at Круглый стол «Альтернативное образовании (альтернатива классической школе)»
Если вас посещают сомнения по поводу необходимости обычной школы в жизни вашего ребенка (и в вашей), вы сомневаетесь, стоит ли отдавать ли ребенка в школу, и не уверенны в том, что готовы стать частью "системы" на долгие годы и подчиняться ее правилам.

Если вы задумываетесь о том, что классическая школа - это не лучший и не очень эффективный способ обучать вашего ребенка и вас посещают мысли о домашнем образовании, то эта встреча для вас!

Аня Остапенко https://www.facebook.com/anchasha?fref=pb&hc_location=friends_tab, мама троих деток, организатор и педагог альтернативной родительской школы, щедро согласилась поделиться со всеми желающими информацией о том, как можно полноценно обучать детей вне общеобразовательной школы.

Вопросы для обсуждения:
Какие формы образования существуют в Украине.
Как официально оформить домашнее образование.
Какие существуют в Киеве альтернативы обычной школе (альтернативные проекты, школы, домашнее образование).
Как организовано и реализовано альтернативное образование.
Как проходит социализация и адаптация учащихся в таких проектах.
Проблемы мотивации и желания учиться у детей.
Как осуществляется индивидуальный подход к каждому ребенку.
И многое другое!

На встрече можно будет задать все интересующие вас вопросы по теме, познакомиться с родителями-единомышленниками, обменяться опытом и, возможно, организовать для наших детей обучающее пространство.

Предварительно встреча будет проходить в помещении школы на метро Левобережная 11 октября (суббота) с 17:00 до 20:00.

Для записи пишите на venus83m@gmail.com с пометкой "Альтернатива школе".

И/или добавляйтесь в группу на фейсбуке https://www.facebook.com/groups/305105576341875/ - тут буду постить организационные апдейты
Хороша стаття, ще один кут зору на стосунки між українцями і росіянами. Люблю Петрановську)
Originally posted by ludmilapsyholog at Утрата империи как потеря
Любопытно наблюдать, как имперское сознание россиян проходит все те же стадии, которые описаны для переживания потери.

Когда развалился СССР, "никто ничего не понял". И других проблем было много. То есть шок от развала империи слился с шоком от развала еще так много всего, что осознать его как отдельный было сложно.
Возможно, поэтому произошло длительное застревание в следующей стадии - стадии отрицания. На 23 года.

Отрицание - это вот это все: "да мы на самом деле один народ", "мы же братья, что нам делить", "границы - это все условность, придуманная политиками", "совсем с ума сошли: НАША Украина - другое государство, да как такое может быть, мы же вместе воевали!", "как это - говорят не на русском? А НА КАКОМ??? " и все такое прочее.

Read more...Collapse )

Ранкова замальовка

Сьогодні захист мого багатостраждального диплому. Вчора звісно лягли з чоловіком пізно, я готувалася до захисту, він допомагав, і як часто в таких випадках буває - зранку діти підірвалися ще перед шостою і почали вимагати уваги, всі, все і одазу) Зрештою Устинка придумала собі забавку - вибирала з великого кулька різні стрічки і уявляла їх собачками, левами і черепахами, яких вона нам продавала. Я напівсонно обрала зеленого лева, мені в додаток дали ще синю черепаху і дозволили дрімати далі. Тато ж на питання Устинка, що йому дати, наївно відповів: "Спокій". Дитина не довго думаючи пішла до торби зі стрічками, обирала-обирала, зрештою обрала довгу зелену мотузку і каже: "На, тато, тримай спокій і пішли гратися"...

Про дітей

Стаття (розшифровка інтерв"ю з психологом Людмилою Петрановською) довга, початково спрямована на вчителів, у яких в класі є складні діти або діти з прийомних сімей, але насправді розглядається дуже багато пластів і ситуацій, що допомагають краще зрозуміти дитячу психологію і поведінку. Я, наприклад, серед усього іншого, зрозуміла, за що ж мене так любили всі вчителі і чому мені було так легко і цікаво вчитися. ІМХО, раджу читати всім батькам, теперішнім і майбутнім)

Коротка цитата для батьків, які не знають, як своїх дітей "розвивати":
"Дети растут и развиваются не потому, что мы их развиваем, не потому, что мы их тянем за уши, не потому, что мы что-то специально для этого делаем. Мы создаем покой, мы создаем чувство защищенности и окруженности заботой. И когда ребенок ловит эту точку покоя, когда он уверен, что ему ничего не грозит, что взрослый за его спиной его прикрывает, собственно говоря, его не удержишь – пружина разворачивается внутренняя, и ребенок начинает развиваться, и никак ты не уговоришь его этого не делать"
Короткою про Устинку, просто щоб не забути в череді цих ненормальних подій. Ховаю під кат від тих, хто вважає зараз такі пости недоречними.
про УстинкуCollapse )

Dec. 17th, 2013

Цієї пори мені дуже хочеться див. Маленьких приємностей, святкової атмосфери, несподіваних дрібних подарунків.
В суботу був неймовірно сонячний день у череді похмурих зимових буднів. Ніби маленьке свято від Бога. Хотілося гуляти парком і всім усміхатися. В такі дні найлегше протистояти всім смуткам і тривогам. Цієї зими мені чомусь бракує сонця. Напевно, прийшла пора вчитися генерувати це сонце у собі, в тому просторі і середовищі, де ти перебуваєш.
В неділю день був хмарний і хмурий. Але в тролейбусі літня вже кондукторка бажає всім пасажирам чудового дня і різних приємностей; в центрі Києва затишно і по-лісовому пахне багаттями; на вулицях і в транспорті напрочуд багато батьків з дітьми і світлих усміхнених облич; я теж гуляю зі своєю сім'єю. і зовсім поза увагою лишається важке сіре небо над головою - зараз між нами багато сонця.
Цей пост не про політику, не про майдан, не про погоду, а про те, що ми самі обираємо кожного дня, яким буде наше оточення, на які новини з усього інформаційного болота ми будемо звертати увагу, що ми будемо транслювати іншим. І якщо здається, що люди навколо стали злішими і світ чорно-білий, то варто спитати себе, а який мій внесок в сьгоднішній день? Що я зробив, щоб цей день для мене і для інших був більш сонячним

Dec. 17th, 2013

Навіяно постом Макс Фрая про свободу. Не існує в природі стабільності - завжди є рух, вгору чи вниз, назад чи вперед, розвиток або деградація. Те, що нам здається стабільністю - це теж рух, але в вагоні з заштореними вікнами. І якщо хтось щиро вірить в ідею стабільності або прикривається цією ідеєю, варто спитати, а в яку ж сторону нас насправді везуть, які пейзажі буде видно у наших вікнах, якщо відсунути штори?
Багато для кого майдан "розсуває штори", але багатьом українцям чомусь подобається оця ілюзія стабільності, якою прикривається влада, доводячи де-факто країну до дефолту. Вони не чують жодних аргументів і до паніки бояться, що прийде анархія і перестануть платити зарплату. Але штори не відміняють пейзажу за вікном, а ілюзії при всьому бажанні не замінять реального стану речей. Напевно, час готувати масштабну кампанію по підвищенню освіти і рівня критичного мислення людей на національному рівні, тільки це нас врятує)