Будь моїм сонячним променем,
літньо-прозорим і з запахом персиків -
я буду ловити тебе долонями
і притискати до перс своїх.
Я подарую тобі люстерко -
бавитимусь у сонячних зайчиків,
і сумуватиму за тобою нестерпно я,
як в зимну ніч не відчую під пальцями.
Щовечора будеш останнім променем ти,
подовгу тримаючись над горизонтом.
І ледь снітившишь спитаю відверто я -
Завтра будеш моїм променистим сонцем?..

09.07.2009

Я тут якось натрапила на цікаву інформацію: http://www.pisni.org.ua/news/519.html
І вирішила, що якщо я не потрапила в Сколе (Львівська обл., дуже гарна місцина за переказами ;)) минулих вихідних на Купала, то чому б не поїхати туди цими вихідними на фестиваль авторської пісні.... Можливо, це навіяно вчорашнім пісенним вечором, але, зрештою, яка різниця)
Може, хтось хоче приєднатися?..

Шукаю стиліста для одного проекта. Може хтось хоче підробити? Треба буде в літніх таборах попрацювати тиждень-два з дівчатами, складного нічого, але робота буде інтенсивною) Позаяк робота з дітьми, треба бути стильною, симпатичною, відкритою і комунікабельною.
Якщо що, пишіть в коменти.

Питання термінове і заманливе - порпоную проїхатися зі мною до Львова - кому по дорозі? ;) Або туди сьогодні-завтра, або назад в неділю...
У мене поки є вибір, чи їхати потягом, чи машиною. Якщо знайду ще хоч 2-3 супутників, то безперечно машиною, то буде навіть дешевше, ніж потяг. Ну а якщо ні - доведться потягом...)

Настрій такий ностальгічно-тихий... Слухаю старі пісні Океану Ельзи - все, що є на YouTube, і всередині переливаються давно-давно забуті спогади, міста в яких я не бувала останніми роками і про існування яких майже забула... Хочеться опинитися десь в тіні старих мудрих дерев і під пальцями відчувати шорохувату прохолоду кам'яних стін...

Завжди трохи коробить, коли забуваєш переключити розкладку клавіатури і замість "дякую" починаєш набирати "lzre", виходить майже як [брехня]... а ще цікаво, коли набираєш відповідь комусь в асьці, і замість "ага" з'являється їжаче таке "fuf"... :)

А в неділю, 28 червня 2009 року мене можна було бачити коло Академії в довжелезній мантії та бонеті на честь отримання ступеню бакалавра :) Закінчилися 4 чудові, насичені подіями та хорошими людьми роки навчання в Могилянці. Не скажу, що завжди було легко - особливо коли паралельно працювала, але задоволення від навчання та студентського дозвілля я ловила, завдяки кільком надзвичайним викладачам та дивовижним друзям ;)

Джерело: Конвокація_бакалавр_28.06.2009

Я нарешті дозріла до того, аби вивісити фотографії з цьогорічного Могилянського (Братського) Купала :)
bila_kishka з віночком для затравки:

Джерело: Купала_20-21.06.2009

Вирішила поїхати наступними вихідними (4-5 липня) до Львова на Купала. Бажаючих запрошую приєднатися :) Я туди поїду в будь-якому випадку, але з приємною компанією - веселіше.
Обіцяють красиві карпатські краєвиди, водоспади і купальську містерію. Деталі можна пошукати або спитати у asdflok 


За те, що дійство буде яксравим і неймовірним, ручаюся головою - організовує театральна родина Кривдиків, вони на тому добре розуміються :) Могилянське Купала почалося саме з їхньої ініціативи та ними ж втілювалося перші роки :)
Так що доєднуйтесь ;)

Музика, яка останнім часом крутиться в голові. Фільм Урок танго. Навіть не зважаючи на їх чудовий танець (танго вчотирьох), музика сама по собі дуже цікава. Вона має два темпи. В основі - швидкий темп, вона біжить, рухається, поспішає, підганяє, але потім на її фоні вступає в силу інший темп - розважливий, впевнений... У житті теж є темп зовнішній - біганини, руху, нікуди від нього не дітися в наш час, але важливо, щоб всередині у тебе був свій власний темп, стержень, навколо якого ти рухаєшся. Щоб життя не перетворилося у біганину. У мене цей стержень зламався і все пішло не так. Мудра фраза, яку я останнім часом запам'ятала: поспішай повільно.


а тут красивий ролик з фільму, раджу :) http://www.youtube.com/watch?v=VoSfhKLgmho

Останнім часом хочеться переглянути свої цінності і плани на життя. Якийсь наш світ надто ілюзорний. Таке враження, що він потихеньку оплутує тебе павутиною зв'язків, обов'язків, завдань, правил і ти стаєш маленькою деталькою цього світу, яку навіть не шкода буде, якщо раптом загубиться. Інколи щоправда приходить розуміння примарності наших пут. Тоді ще гірше, бо ти не можеш виправдати своє буденне існування, оскільки воно спрямоване переважно на підсилення штучно створеної павутини суспільства. Я вже не можу спокійно сидіти і споглядати свою безпомічність мухи у павучому мереживі. Людина - вінець творіння, а не раб штучних обставин...
Хочу поїхати далеко-далеко від людей. Або щоб поряд залишилися лише справжні люди, не співробітники, не колеги, не таксисти, а люди, щирі у своїх словах та емоціях. А якщо таких немає, то щоб на найближчі 100 км не було жодного навіть найменшого населенного пункту. Я стомилася від псевдолюдей, від людей як елементів натовпу.
Мені насправді геть небагато треба для щастя, але цього мінімуму дістати з кожним роком стає важче не тому, що інфляція, криза, глобальне потепління і відключили гарячу воду, а тому що з кожним роком мене все більше і більше затискає у тисках "справжній, дорослий, діловий світ". Бо мені потрібен для щастя лише затишок та душевний спокій - не гроші, не статуси, не дорогі речі... Але світ переконує мене, що зараз криза і всім погано, і тобі теж мусить бути погано, що ти робиш недостатньо зусиль, що ти замало працюєш, тобі мало платять, і ще купа-купа всього, що насправді нічого не важить, але повність заповнює тобі голову і створює видимість реальних проблем.
Я не хочу пряцювати під примусом. Не хочу пряцювати з вічною біганиною, пошвидше, пошвидше, закінчити одне, доробити друге, вже негайно братися за третє, четверте вже на обрії, на старт-увага-руш! і гроші-гроші-гроші... СТОП!!! Я НЕ ХОЧУ ПРАЦЮВАТИ ПІД ПРИМУСОМ. Я НЕ ХОЧУ ходити на роботу заради заробляння грошей, мені так не цікаво. Я НЕ ХОЧУ щоб хтось мав право зневажати мене або підвищувати на мене голос, просто тому що в якійсь суцільній фігні, плоді чиєїсь фантазії він або вона розбирається краще за мене. Я НЕ ХОЧУ витрачати свій час, нерви та зусилля на створення нікому не потрібних концептів дійсності. Я стомилася від такої роботи... Хочу займатися чимось, що буде приносити мені радість, а не нервові зриви.
Я досі не знаю, чого я хочу у житті. У нас з'явився новий співробітник, у сфері Government Relations - він раніше працював держслужбовцем, але там мало платять, тому зараз перейшов до нас. Але не заради грошей - просто він хоче літати. Він хоче вивчитися на пілота і мати власний літак, а це не дешева забаганка... Йому вже певно за 30, але він чітко знає, чого івн хоче. А я не знаю, заради чого я тут парюся... Я не знаю, чого хочу я отримати від цієї роботи? А зараз я від неї залежна, бо якщо я кину роботу, я лишуся геть без грошей, відповідно не зможу знімати квартиру, до батьків вже теж повернутися не можу, та навіть машину поремонтувати-заправити не буде за що... Але чому я потрапила в залежність від другорядних речей, від речей, які я не контролюю і які мені не подобаються? Від НІКОМУ НЕ ПОТРІБНИХ НАСПРАВДІ речей? Це геть не правильно. Треба щось змінювати - або в собі, або в тому, що мене оточує. Але продовжувати так як є я вже не хочу, я геть вимоталась, стомилась і заплуталась.
Якщо я не знайду чи не придумаю собі такої роботи, як хочу - то піду в черниці. У мене буде затишна маленька келія. Я буду молитися Богу за людей і просити його за мудрість і терпіння для них. Буду прокидатися на світанку з вдячністю за новий день та бажанням прожити його якнайкраще. А ще буду вирощувати квіти, найкрасивіші квіти на весь монастирський сад. А на старості буду навчати діток в церкві, щоб вони слухали свого серця і відчували душу іншої людини, і берегли ті миті справжності, якими так багатий дитячий вік...

 Оголошення від Спудейського Братства Могилянки.
Купала-2009. Закохайся у містерію стихій!

на вас чекають:
- захопливі майстер-класи;
- театральне дійство;
- купальське багаття;
- різні цікавинки...

Де: с. Ходосіївка, Київська обл., Києво-Святошинський р-н.
маршрутки No. 735, 738 віл м. Либідська.

Початок - 20.06.2009 о 12:00.
Закінчення - 21.06.2009.

Вхід - 5грн (якщо брати квитки у Спудейському Братстві НаУКМА - організатори) - 10 грн. - в день заходу.
Тел. для довідок - (044) 4254549 Спудейське Братство.

N.B.: бажано мати із собою палатку, спальник, каремат)) одяг - зручний. бажано на день автентичний (вишиванка хоча б), на вечір мати теплі речі

Можна розповсюдити інформацію по можливості серед тих, кому може бути цікаво.

Я в пошуках. В пошуках себе і свого місця у світі. В пошуках своїх бажань і цілей, яких я хочу досягати і заради яких я хочу жити. В пошуках нової квартири і можливо нової роботи. В пошуках хорошої компанії на відпустку і місця, куди я би хотіла потрапити у цю відпустку. Просто в пошуках. Глобальних.
Я знову не бачу дорожної розмітки на шляху свого життя, а це означає, що або я зі свого шляху збилась, або стою на перехресті. Але я стою посеред дороги і не знаю, куди мені далі йти, до кого мені йти...

Я опускалась у земні глибини*,
я птахою ширяла в небесах**,
я квіти малювала на піску і світ ліпила з глини***,
я сонцю дарувала свій день і шлях****.
Я вірила дощам і блискавицям*****,
я чула шепіт ще зимових трав******
я силу гартувала, щоб у бою зрівнялась з крицею*******,
кидала виклик полю і вітрам********.
(09.06.2009)

* - тиждень під землею, печера Оптимальна, найбльіша у Європі та 2га у світі за протяжністю
** - параплан, парашют... що зробиш, ненормальність спадкова)
*** - було таке)) навіть на ліпку ходила і у бабусі досі мої слоники стоять власноруч зліплені))
**** - незабутнє свято Купала та вся морока, з ним пов'язана ;)
***** - особливо - літнім, коли грім змушує все тіло здригнутися від первісного страху перед стихією, а блискавки сліплять очі. Ну а босоніж по калюжах - це святе)
****** - ооо... чого я тільки не чула... :) з моєю-то фантазією...)
******* - бойовий гопак, спас - бойове мистецтво
******** - вчилась трохи їздитит верхи, коні - то моя пристрасть, вони для мене втілення гармонії з природою та свободи.

От. Коротко і ясно)) Сподіваюсь, далі буде ще цікавіше ;)
Гарного вечора і теплої зливи :)

Пісня, яка вже третій день крутиться в голові, нічого не можу з собою зробити... В голові і серці - осінь...

Завдяки одній хорошій людині, знову повернулася до теми Неба.  
Згадався мій перший ЖЖшний пост, про парашути (кому цікаво - hajdamaka.livejournal.com/484.html)... 
Сьогодні імпульсивно вирішили поїхати в державний музей авіації, що біля Жулян. Фотоапарата не було, бо імпульсивно)) Був лиш телефон, з якого викладу хіба що кілька картинок для затравки :)
По-перше, старі-добрі ЯКи - спогад з чудового і світлого фільму "В бій ідуть одні старики" та їх співочу ескадрилію)


По-друге,  Мі-2. Я вертольоти не дуже люблю, але це одне з небагатьох телефонних фото, яке більш-менш нормально вийшло))



Хоча насправді я хотіла сказати про інше: некошена трава, що пускає хвилі по злітній смузі та літаки; образ свободи від простору і часу. Поле і крила. Чомусь гостро захотілося в небо.

Віра - це боротьба. Повірити - це не означає здатися, це означає отримати стимул для боротьби. 

Нині йшла на роботу через Михайлівську площу, як вийшла з фунікулеру - така невловима хвиля знайомих відчуттів накотилася... колись давно-давно, років 10 тому, їздили ми з моєю подружкою до її бабусі в Деражню, відбували там канікули. І в якийсь з днів пішли ми за морозивом в далекий магазинчик. А потім верталися з морозивом додому - сонце палить, морозиво тече по пальцях, а ми спеціально повільно-повільно смакуємо, щоб розтягнути на дорогу, спілкуємося про місцевих хлопців і сміємося... І так різко нахлинуло на мене відчуття того дня, загубленого серед всіх яскравих спогадів останніх 10 років, я ніби провалилася відчуттями у той день, чула наш сміх, але не слухом, а відчуттям - не знаю, як пояснити) досі не розумію, чим викликана та мить була, але так тепло тепер всередині))

хотіла нині дуже позлитися. навіть не так, нині була дуже злою і хотілося якось випустити цю злість.  Зрештою попустило. І зараз під кінець дня так легко і хороше, що вперше напевно за рік-два захотілося поміняти юзерпіки в ЖЖ. В житті нічого не змінилося, але настрій - велика сила :)
Гарного Вам всім вечора! :)

Через багато-багато років, коли я вже буду старенькою бабусею, я матиму затишну хатинку з зеленою черепицею та великий-великий сад. Тоді я буду варити варення з квітів. Почну, звісно з трояндового - це найпростіше, його всі знають і варити його можна хоч цілорічно... Потім навесні з'являться кульбаби - вони яскраві та корисні. Я буду збирати їх на лісових галявинах і варити весняне сонячно-жовте кульбабове варення. Потім зацвітуться тюльпани, але тюльпани я не люблю - тому краще буду чекати поки розцвіте жасмин та акація - їх варення буде молочно-білим, ніжним і легесеньким, як сукня нареченої. Я буду берегти його для особливих випадків та дарувати молодятам. Ще робитиму варення з піонів, у них насичений солодкий аромат, і варення буде густим і темним, як червоний оксамит. В нього можна буде додавати м'яту і тоді мастити ним хліб до ранкового чаю. А влітку зацвітуть польові квіти - з них багато варення не зробиш, зате їхніми пелюстками можна прикрашати баночки :) а восени обов'язково спробую зробити варення з айстр, хоч я їх і не люблю, але має бути смачне варення, з запахом яблук та осені. А ще коли там цвітуть дзвіночки?.. Їх в лісі росте небагато, доведеться вирощувати дзвіночки окремо у своєму саду, щоб їх вистачило на кілька баночок. Варення з дзвіночків буде улюбленим дитячим варенням, воно буде яскраво-синім і трошки кислуватим, але смачним-смачним...  А коли ви будете приходити до мене в гості, і я вас пригощатиму і примовлятиму: "спробуйте-спробуйте, все своїми руками збирано і зварено"... А в хаті завжди буде стояти солодкий трохи пряний аромат цукрованих квітів, і мої руки завжди будуть трішки липкими, ніби я їла цукерки. От. Прийдете до мене пробувати моє квіткове варення? :)

У мене в Гмейлі таке небо зоряне... А по підвіконню стукотять осінні дощові краплі. Хтось казав, що за 2 тижні буде літо - я йому не вірю, напевно скоро підуть сніги, і під ногами буде знову слизька каша, а горло доведеться кутати у колючі вовняні шарфи... Чомусь о 3й ночі під заспокійливий гуркіт двох компів і дратівливе дзижчання думок про хі-квадрат, кореляцію Пірсона, альфу Кронбаха та інші не менш цікаві статистичні показники, якими можна лякати дітей в школі, в літо не віриться, особливо - за 2 тижні...