Улюблена сцена з одного з давнього, але теж улюбленого фільму...) Поєднання пісні, яка співається впівголосу, з заплющеними очима, з дикою і руйнівною реальністю...

Насправді не назву це дорослішанням, позаяк трохи інший зміст вкладаю у свою дитячість. Скоріше те, що я маю на увазі - це структурування свого Я і організація творчого і робочого процесу, переважно в межах професійного розвитку))
Так от, в продовження моєї 4-годинної зустрічі з психологом минулого місяця, я вчора абсолютно спонтанно, але цілком цілеспрямовано (позаяк давно вже збиралась) потрапила на тренінг тайм-менеджменту, чи то пак керування своїм часом в Кругозорі. Насправді сама ідея Кругозору заслуговує на увагу - створена на початку осені, в час "кризи", це компанія, що організовує курси "про все на світі" за цілком помірною ціною, від презентації міжнародних освітніх програм або основ фотографії і до плетіння прикрас з вовни, пізнання своєї чуттєвості в інтимних стосунках тощо, спектр тем необмежений... Але я відволіклася - принципи керування своїм часом я засвоїла, тепер треба зібрати всю свою силу волі в кулак і перевести ці принципи в звичку... Ох і важко дається в перший день)) як буде далі - побачимо...)

Тут одна хороша людина kinoexpert організувала безкоштовний показ фільму для блогерів в найпонтовішому 3D кінотеатрі IMAX (Блокбастер на Петрівці). Фільм називався "Таємниці підводного світу в 3D". Але те, що фільм буде про риб (яких я боюся з дитинства), я чомусь запідозрила вже коли стрімголов бігла незвіданими стежками в напрямку Блокбастера (через пробки в суботній після обідній час ми шалено спізнювалися)... "Ну і ладно", - подумала я, - "вважатиму це початком боротьби зі своїми страхами", і мужньо зайшла в темну залу, попередньо отримавши великі окуляри. Великі для того, щоб налізти на мої звичайні окуляри, така продуманість була приємною несподіванкою). Насправді в IMAX я хотіла вже давно потрапити, але то не було нагоди, то компанії, то ще чогось - як це завжди буває.
Тепер конкретніше про показ - переваги 3D режисери намагалися демонструвати вже від вступних титрів, які ніби пропливали над тобою, щоб до початку фільму всі встигли набавитися об'ємним зображенням, перевірити, як воно виглядає без окулярів і тд. Потім почалися рибки. Маленькі, шустрі і різнобарвіні - геть не страшні - вони підпливали до самих очей і всі присутні в залі дружно намагалися їх помацати)) Після перших хвилин 10 починаєш втрачати відчуття реальності, тобі починає здаватися, що крісло колишеться в такт водоростям в кадрі, і що довжелезна морська змія, що красиво підпливає до кінчика твого носу, справді полює на тебе... Відчуття, короче, не для людей зі слабкими нервами) дивно, як на це могли спокійно дивитися малі діти, якщо навіть у мене зойк вирвася) хоча красиві захоплюючі та пізнавальні картинки домінували над сташними - серед кадрів, які сподобалися найбільше: великий косяк смугастих сомиків, які рухалися морським дном подібно гребеню хвилі; черепаха, що з насолодою поїдала отруйну медузу; і морські дракончики - нарід, це просто витвір мистецтва! я й не думала, що в природі існують такі тендітні і красиві створіння...))) Ну і грайливі морські котики, якими закінчується фільм, щоб залишили по собі такий самий добрий і грайливий настрій...
А ще дякую irc_roda за те, що був поряд - з ним було не так страшно) хоч він і посміювався, коли я підстрибувала на стільці і закривала очі руками в найстрашніших моментах (коли полум'яні каракатиці полювали свою здобич), але тримав мою руку у своїй, надаючи більшу переконливість нашій реальності над віртуальною ;)

Висновок - хочу ще в 3D, лиш на щось без рибок)) Враження на порядок яскравіші, ніж у звичайному кінотеатрі, так що як мінімум разочок сходити варто)

Завтра у себе організовую бал-маскарад для друзів. Пообіцяла в програмі калиновий чай і пиріг "Смак осені", тепер от задача - до вечора його придумати і зробити. Може хтось має якісь смачні осінні рецепти пирогів/шарлоток?.. :)
Також приймаються поради щодо цікавих забав, ідей по оформленню і все, що Ви вважаєте було би корисним мені знати...)

На сьгогодні є дві новини, або скоріше теми :) По-перше, хто з вас знає, що таке мутлики? :) Мені от подарували чарівного осіннього мутлика, створенного спеціально для мене... :)

а по-друге, непомітно так днями в ЖЖ з'явився мій молодший брат. Раджу його блог філософськи налаштованим юзерам зі схильністю до саморефлексій ;) У нього оригінальний погляд на життя взагалі і окремі його прояви. Короче, прошу - elijahross.

Останніми днями тотальна осіння втома дісталася і до мене. Наполегливо вимагає присвятити їй хоча б один день бездіяльності і відпочинку, читаннню новокупленої книжки з ділового етикету і конструктивному заглибленню у мої бізнесові фантазії. Я поки не здаюся, хоча можливо і вартувало би.
Натомість в голову вечорами приходять думки про сенс життя і про місце коханню у хворому серці, яке невідомо за ким болить... Так от, щодо сенсу життя - мені здаєтсья, що немає загального сенсу людського життя. Кожен сам для себе його придумує. Для когось це може бути матеріальна незалежність, для когось - виховання та освіта своїх дітей, ще для когось - пошуки наукової істини; хтось живе заради ідеї, хтось - заради її заперечення... Хоча більшість можливо так і не знаходять до кінця життя його сенсу, живуть за звичкою, за прикладом інших...
Одна пані психолог на нашій чотиригодинній зустрічі порадила не задаватися питаннями, на які не існує відповідей, це лише забирає нашу життєву енергію і нічого не дає навзамін. Так що питання сенсу життя і вічного кохання так і лишаються нерозкритими.

Хоча я взагалі-то збиралася писати про чарівну велоподорож палацами Чернігівщини :) писати не буду, кину лиш одне фото для затравки) кому цікаво, більше - за посиланням на Пікасі.

Джерело: Палаци Чернігівщини_24-25.10.09

От таке от бешкетне невгамовне створіння на ім'я Леля вже майже тиждень живе у нас. 

Восени найважливіше, аби всередині зберігалося тепло. Тоді можна посміхатися навіть хмурим осіннім дощам. Коли ж всередині холодно, навіть глибоко-сонячне осіннє небо і жовтогаряче листя не здатне буде зігріти твій погляд... Поділюся з вами краплинкою тепла своєї осені...)

Джерело: Крим_18-20.09.09

У мене найнеймовірніші батьки з усіх, яких я тільки бачила :) Я тут вже колись згадувала, що батьки у мене самоідентифікуються як білі ведмеді і називають одне одного мішками, михайлами та ведмедиками, а квартиру свою берлогою... Взагалі, сімейка у мене весела... От приходжу я сьогодні на роботу, а мені мама пише:

Не існує єдиної і неповторної людини, створенної саме для тебе. З усього різноманіття цікавих тобі людей, до яких ти відчуваєш симпатію, ти свідомо чи несвідомо обираєш того, з ким хочеш бути, і приймаєш для себе, що ця людина - єдина і неповторна, створена саме для тебе. Завжди існуватимуть інші, завжди вони в чомусь будуть кращі за того, кого ти обрав - ідеальних людей не існує. Але відтоді, відколи ти погоджуєшся прийняти конкретну людину як єдину і неповторну і обіцяєш бути вірним своєму вибору, твоїм завданням стає робити все можливе, аби саме з цією людиною почуватися щасливою/щасливим, насолоджуватися тим, що маєш, і оберігати це. Тоді це буде справжньою любов'ю, а не скороминущим і безвідповідальним станом закохання.

Про чоловічу логіку :)

 hajdamaka (11:02:31 8/10/2009)
міха, а фонетика - це наука про звуки?

Я розівчилась говорити "Люблю". Вимовлене мною, це слово звучить якось приглушено і обірвано, ніби з чужим голосом. Воно перекочується між щоками ніби цукерка і, от-от готове злетіти з язика, раптом перечіпається за гострі зубки і соціальні умовності, і знов ображено ховається глибше пд язиком, де згортається теплим клубочком і лиш великими здивованими очима спостерігає за розвитком подій...

Цей рік почався з вітру. Далекого-далекого вітру, який цілував моє обличчя і кликав за собою, кликав невідомо куди і навіщо. Я погодилась. Легко погодилась - він був таким ніжним і близьким мені по духу. Хіба не здогадувалась я про те, наскільки це змінить моє життя? Здогадувалась. Хіба не боялася я його легковажності? Боялася. Але, заплющивши очі і підставивши своє обличя вітру я погодилася. І от цієї осені мій вітер до мене повернувся, згадавши про мою обіцянку. Ця осінь вітряна і мінлива, як ніколи раніше. Вона різкими поривами шкального вітру б'є в спину і збиває з ніг. Вона кидає мені під ноги провалля, і я довірливо роблю крок вперед. Назустріч вітру.

Хотіла написати злий пост, натхненний одним фільмом, про людську нещирість і позірність, але то вже наступним постом. Зараз всередині для такого посту надто тихо і спокійно... ) На обличчі все частіше з'являється геть відсторонена замріяна посмішка, погляд частіше стає ніжним і замилованим. Це дуже шкодить роботі, але так надихає)) Я намагаюсь не думати про те, що буде далі, бо насправді це не так важливо, адже моє життя належить мені лише в цю мить, і її так хочеться наповнити теплом... Хоча далі буде багато-багато змін, напевно навіть швидше, ніж я очікувала. Хоча на те вони і зміни, щоб приходити тоді, коли вони потрібні, а не тоді, коли я їх чекаю. Вони мені ой як нелегко даються, але, сподіваюсь, з ними відсіється все те, чого я хочу позбутися у своєму житті, а залишиться лише справжнє і справді варте втілення у житті. В таких періодах життя надзвичайно потрібною є підтримка близьких людей, і я неймовірно щаслива і вдячна тим, хто навколо мене, за те, що вони готові мені цю підтримку надати. 
Моїм кредо на невизначиний період часом назначається молитва Св. Франциска Ассизького: Господи, дай мені спокій, щоб прийняти те, що я не можу змінити; дай мені мужності змінити те, що я можу змінити; і дай мені мудрості відрізнити одне від іншого.

Не втрималась, аби не поділитися... :)


( більше сплячих малюків )
 
Фотограф Трейси Рэвер (Tracy Raver) снимает спящих новорожденных малышей. Фотограф живет и работает в Небраске. Рэвер говорит, что секрет ее успеха прост - главное поддерживать в студии тепло и комфорт, и иметь под рукой мам, готовых покормить малыша перед съемкой.
http://www.etoday.ru/2009/09/fotograf-dlja-samix-malen-kix.php

Одна з найулюбленіших пісень, яка своєю динамікою і мелодійністю запалює і надає сили, якою б виснаженою я не була. Часом від неї просто зриває дах - тоді це схоже на сцену з танцем під дощем...) Але це вже інтимні переживання))



Гарного вечора та наснаги до боротьби ;-)

Десь глибоко в чиїхось зелених очах маленьким кошенятком сховалося щастя. Воно мружиться на яскраве денне світло і муркоче, коли чухати його за вушком. Воно причаїлося на кінчику язика і грайливо лоскоче чиїсь напружені губи. У повітрі запах осені і каштанів, а я принесу додому м'якенький клубочок ниток - адже кошенята так люблять бавитися нитками...

Вчора у нас був сімейний відпочинок - на маленькому аеродромі Аеропракт під Києвом. Політати я хотіла давно, а останні місяці доля мене зводить зі стількома людьми з цієї сфери, що навіть якби я не хотіла політати - відвертітися вже б не змогла :)
Так от, це неймовірні відчуття! :) ...коли земля під ногами так недосяжно близько :) Відчуття, що тебе з землею жодною ниткою не з'єднано... Навіть коли ти стрибаєш з парашутом, нитка сили земного тяжіння сильніша за твоє бажання. Маленький моторчик і крила дають тобі відчуття свободи від цих ниток, принаймні на час повного баку бензину... Ти маєш владу над своїм шляхом. На трошки. На мить, порівняно з вічністю. Але ця мить - як протверезний погляд: ти починаєш бачити свої пута, лише коли звільняєшся від них. А вони лишаються там, на землі, і складаються у химерні геометричні візерунки. Якби я ще не мала у своєму житті мети, я би хотіла літати, і шукала би будь-які шляхи для втілення цього бажання...

 Я от нещодавно задумалась, як наші мрії впливають на наше оточення...
а ще я здивувалась, що останнім часом навколо мене з'явилася купа цікавих людей, більшість з яких - чоловіки. Чомусь мені захотілося їм подякувати за присутність у моєму житті, в більшій або меншій мірі всі вони є або були важливими для мене.
Список не має ієрархічності та рейтинговості, у ньому просто відсутній 1й номер.
( і за що я їх так ціную?.. :) )
так от - всім дякую :) щиро-щиро :)

P.S.: дівчата, ви лиш сприймайте цей пост без гендерної забарвленості, я вас теж дуже люблю і ціную, але на відміну від чоловіків, мені вас зрозуміти,  сприйняти та полюбити значно легше, вам не потрібно пояснювати, як і за що :)

Халва в шоколаді, чай з кактусом та соняшники на столі надають робочому ранку невловимого і цікавого присмаку умовності цього буденного світу... :)

А ще я геть начисто забула, що цього літа хотіла потрапити на фестиваль грецької культури... :( і фестиваль кримсько-татарської та тюркської культури Гезлев къапусы, але це скоріше відносилося до цікавості, ніж до усвідомленого бажання :) Щоправда, поки ще є шанс потрапити на кримсько-татарське свято "Дервіза", що святкується десь в другій половині вересня...